Голкіпер “Миная” Андрій Попович розповів про перемогу над “Інгульцем” (1:1, 6:5 по пен.) в чвертьфіналі Кубка України.
– Ви стали головним героєм “Миная“ у чвертьфінальній битві з Інгульцем: гол із “позначки” і три парируваних пенальті. Найкращий матч у вашій кар’єрі?
– Отак одразу й не згадаєш свої найкращі і ненайкращі матчі. Але за напругою, пристрастю – це точно одна з найкращих ігор. Мабуть, з такою напругою я раніше не стикався.
– Якщо не помиляюся, ви далеко не вперше берете удари з 11-метрової позначки…
– Було діло. Проти того ж “Інгульця” у чемпіонаті я відбив пенальті – грали у Петровому. А ще в Харкові від “Металіста” взяв 11-метровий. Дійсно, я частенько виграю у цій лотереї.
– Кожен голкіпер має власні методи у протистоянні з пенальтистами. Ви вгадуєте напрямок, змушуєте суперника пробити туди, куди вам потрібно, чи реагуєте по удару?
– Колись багато часу приділяв тому, як діяти у таких випадках, як “розкачувати”. Стараюсь вгадувати кут, у який полетить м’яч. При цьому намагаюся змусити опонента пробити саме так, як я хочу. Сенсу стояти до останнього я не бачу. Якщо суперник проб’є більш-менш добре у кут воріт, шансів потягнути цей удар у тебе не буде ніяких.
– Мені сподобався післяматчевий коментар Михайла Кополовця: “Бог допомагає Минаю, а президент насипає премію. Ось це – щастя футбольне!”
– (Усміхається) Звичайно, а чом би й ні? Після такого матчу лише одні плюси можна знаходити. Перед грою з Інгульцем ми заїжджали до церкви. Повністю згідний із Михайлом – Бог нам допоміг. Ну й президент виплатив премію. Не можу назвати суму, але скажу лише, що нас не обділили.
– А за вихід у фінал вам вже щось пообіцяли?
– Поки що – ні. Після матчу ми мали два дні вихідних. Тільки завтра збираємося на тренування, тож розмов про “Динамо” наразі не було.
– До речі, як відсвяткувала команда потрапляння у топ-четвірку Кубка України?
– Після перших емоцій у роздягальні ми зібралися з дружинами та дівчатами у ресторані нашого віце-президента. Там не було тренерів, не було президентів – лише команда. Музика, танці – відсвяткували, як належить.
– Можна було розслабитись?
– Нам було повністю дозволено розслабитись. Без зайвого, звичайно. На відпочинок заслужила вся команда.
