Головна » Інше_про_футбол » Вихованець кропивницького футболу згадав про фінал Кубка УЄФА

PyatovЄдиний в нинішньому “Шахтарі” переможець Кубка УЄФА-2009, вихованець кропивницького футболу, Андрій Пятов розповів про реванш над московським ЦСКА, долю свого светра і чому не зберігає запис фіналу.

- Насправді той євросезон був для нас дуже непростим. Ви ж пам’ятаєте, восени і Містер (Мірча Луческу) збирався йти. Важко було… Тоді ми вилетіли з Ліги чемпіонів, посіли третє місце в групі. А потім стали налаштовуватися на кожен наступний матч в Кубку УЄФА, як на вирішальний, і йшли вгору сходинка за сходинкою: “Тоттенхем”, ЦСКА, “Марсель”, “Динамо”. Звичайно, свою роль зіграв і момент, коли перед “Марселем” президент сказав, що він повністю довіряє Містеру і не бачить нікого іншого на чолі “Шахтаря”. І ця його підтримка тоді передалася і команді.

- З яким суперником тоді довелося найважче?
– Напевно, з ЦСКА. У Москві грали на штучному полі, програли – 0:1. Вагнер Лав, по-моєму, забив з пенальті. Вдома потрібно було брати реванш, і ми впевнено виграли – 2:0. Саша Кучер, пам’ятаю, поборовся з Акінфеєвим – жорстко, на межі фолу, але на розсуд судді. Воротар армійців м’яч випустив, а Луїс Адріано був напоготові і забив. Ну і, звичайно, не забуду півфінал з “Динамо” – в цих іграх була подвійна мотивація.

- А який епізод із стамбульського фіналу з “Вердером” врізався в пам’ять найяскравіше?
– Напевно, перерва. Чому? Таким спокійним я Містера раніше ніколи не бачив. Знаючи, який він завжди емоційний, та ще з урахуванням того, що я в першому таймі припустився помилки, яка призвела до гола в наші ворота, очікував від нього трохи іншої реакції. Але коли ми зайшли в роздягальню, почули від нього: “Молодці. Все відмінно. У вас все вийде”. Він говорив спокійним і впевненим голосом, і ось це у мене назавжди залишилося в пам’яті. Думаю, його спокій і впевненість передалися і команді.

- Відомо, що трофей Кубка УЄФА, не герметичний, шампанського з нього не вип’єш. Але це не означає, що шампанського в роздягальні взагалі не було?
– Я вже точно і не пригадаю, що відбувалося тоді в роздягальні (посміхаючись). За відчуттями, ми туди, напевно, тільки через годину або два після матчу потрапили. А ось, пам’ятаю, коли вже приїхали в готель, нас там зустрічали наші дружини, які теж літали на матч. До гри вони жили в іншому готелі, а тут прийшли до нас, і ми всією командою в лобі-барі зібралися, посиділи, відзначили.

- У ніч після фіналу довго не міг заснути або навпаки відразу виключився?

– Звичайно, не спалося. Таке буває, можна сказати, раз в житті. Емоції переповнювали. Плюс відчуття були десь двоякими: саме через ту мою помилку. Добре, що в підсумку склалося саме так, але я прокручував в голові, що все могло бути і по-іншому. І як би це позначилося в подальшому – невідомо.

- Твій светр з того матчу зберігся?
– Так, зберігається в мене вдома. Я взагалі збираю воротарські светри, у мене в колекції штук, напевно, 50, а може, і більше. Там светри багатьох відомих воротарів, проти яких я грав – і в збірній, і в “Шахтарі”.

- Після ти переглядав запис того фіналу? Якщо так – коли в останній раз?
– Дивився тільки документальний фільм, присвячений нашій перемозі. А спеціально запис тієї гри не зберігаю. При бажанні її можна спокійно знайти в інтернеті. Я взагалі не фанат архівних матеріалів. Хоча у нас є хлопці, які люблять цю справу. Наприклад, Тарас Степаненко: не знаю, чи залишає він записи, але кожну свою гру переглядає, аналізує. Так він вихований.

- За ці 10 років стільки всього сталося, команда повністю оновилася. Іноді не закрадається думка, що все це було взагалі не з тобою?
– Такого точно немає (сміється). Як би не змінювався “Шахтар”, команда завжди намагалася тримати свою планку, і ми завжди ставили перед собою максимальні цілі. Десь це виходило, десь не дуже, але в цілому, думаю, ми зберегли марку та імідж клубу на тому ж високому рівні.

268580

www.segodnya.ua


загрузка...
error: Копіювання заборонено!