«Казка» у долинському «Пішачку»

DSC02709У Долинській в «Червоній калині» навколо ялинки водять хороводи. Але у шахістів і у шашкістів є ще один маленький будиночок – «Пішачок». Там і відбулися перші змагання в цьому році.

П’ятого січня рік відкривали команди шахістів, а на наступний день – команди шашкістів. За «слов’янської традиції» в командах було по троє гравців. Але в порушенні «слов’янської традиції» команди грали тільки в настільні ігри, а не … Серед семи шахових команд найсильнішою виявилася команда «Медики». Їм по професії покладено під час будь-яких свят перебувати в хорошій формі. В цьому році до старожилів команди – Вячеслава Дундукова і Олександра Ярошевського додався хороший шахіст-фізіотерапевт Михайло Беленко. Ніхто з них на своїй дошці не зайняв перше місце, але це не завадило «Медикам» виграти майже усі матчі. Внічию з ними зіграли тільки «Лідери», в складі Віталія Пройдака, Ігоря Гайдука і Миколи Ступаченка, які посіли друге місце. Третє місце у шахістів з села Згода – Миколи Мізюркевіча, Василя Лифенко до яких приєднався Віктор Ковальчук.
Їх об’єднав «Пішачок», тому свою команду вони так і назвали.

Особливо хочеться відзначити маленьких шахістів, які грали в трьох командах. Всі вони – Віктор Довгаль, Владислав Поздняков і навіть шестирічний Захар Барабан хоча б у одного «дядечки» виграли. А Тимур Поліщук на самій «слабкій» третій дошці показав «не слабенький» третій результат серед семи претендентів.

На наступний день мені зробили від імені дружин догану – відкриваємо шашковий рік в той день, коли чоловіки повинні допомагати своїм дружинам накривати столи. Тому і команд було менше – п’ять. Та ще й мене – шахіста, змусили «згадати старинну» – і грати в шашки. До років восьми ми з моїм татом кожен день грали по 10 партій. Потім йому стало зі мною грати не цікаво тому, що поганий той вчитель – у якого учень не виграє. Він був хороший вчитель. Свого вчителя-тата я став обігрувати в усіх партіях. Він мене навчив не грати в шашки, а боротися до кінця. Дякую йому. Чи багато зараз таких тат?

Найсильніша за рейтингом «Золота підкова» в складі Віталія Харсуна, Олександра Клімовського і Валентина Танцюри стала і найсильнішою в турнірі. Устинівка (Олександр Михайлов, Євген Кондратюк і Анатолій Будяк) виграли всього один матч, але за системою, коли вважаються ні командні очки, а індивідуальні, (так шашкісти вирішили перед початком), стали другими. Третьою виявилася «Надія» в складі – Андрій Гричаний, Анатолій Корж і Григорій Пізюн. Вони виграли два матчі, але індивідуально набрали на ½ очка менше, ніж Устинівка. А в команді «Переможці» успішно виступив послідовник Рашида Нежметдінова (єдиний в світі майстер з шахів та шашок) і Віталія Харсуна (відмінно грає в обох номінаціях) – одинадцятирічний Віктор Довгаль. Він на своїй дошці зайняв третє місце.

DSC02736

Відступ-вступ. Командира екіпажу корабля «Союз-19», який повинен був зістикуватися в 1975 році з американським кораблем «Аполлоном», стверджував сам генеральний секретар КПРС Леонід Брежнєв одноосібно. Леонову Олексію Архиповичу було дано вказівку, щоб перше рукостискання наших і американців відбулося не на борту корабля США. Пам’ятаючи це, коли відкрився люк, наш космонавт схопив Томаса Стаффорда за руку і втягнув у наш корабель. Так почалася і спільна радянсько-американська програма «Союз – Аполлон», і дружба двох космонавтів. Правителі наших держав ніяк не хотіли спокійно жити на різних півкулях планети Земля – весь час шукали привід посваритись. А космонавти з обох сторін шукали привід подружитися. Необхідність змушувала. Особливо це стало зрозуміло в 1970-му році. На «Союзі-9» космонавти Николаєв, з цікавим ім’ям Андріян і майбутній президент шахової федерації СРСР Віталій Севостьянов, зробили найбільший в той час тривалий політ – 18 діб. Нам-то нічого не розповідали про героїзм космонавтів. А як розповів Олексій Архипович, і Андріян і Віталій повернулися на землю живими, тільки жити на землі їм було дуже важко. Людський організм влаштований так, що якщо якийсь орган не затребуваний, то він починає атрофуватися. Тому і треба давати фізичні навантаження тілу і розумові навантаження мозку до самої старості. Коли космонавтів витягли з космічного апарату, то вони були трохи живі. Серце, яке звикло качати кров в невагомості, де зусиль потрібно мало – стало менше в розмірах і «в’ялим». А найстрашніше – ноги і руки у космонавтів можна було скручувати в вузол. Навантаження кістки в космосі не несли, кальцій з них вийшов, опори немає. Півроку Николаєва і Севостьянова лікарі повертали до нормального життя. Якби наші знали, що з цих же причин після всього 12-ти денного польоту після приводнення апарату у одного з американських астронавтів була клінічна смерть, то в космосі б раніше з’явилися і бігова доріжка, і навантажувальний костюм «Пінгвін», а потім і «Чібіс». Бажання жити у космонавтів не менше, аніж у інших смертних. А бути заручниками правителів …? Тому вони і створили міжнародну аерокосмічну асоціацію, співголовою якої з радянської сторони довгий час був Олексій Леонов, де вони обмінювалися інформацією про проблеми, з якими стикалися в космосі.

Олексій Архипович ніколи не приїжджав під час новорічних свят. Як на орбіті зустрічають Новий рік – не розповідав. Але розповів – як відзначали першу зустріч американські астронавти і радянські космонавти. Як гостинні господарі, Леонов і Кубасов «накрили поляну» і жартівник Олексій всім роздав тюбики з написом «Russian vodka». Американці злякалися і запротестували, але наші сказали: «Традицію порушувати не можна! За зустріч по ковточку!» У тюбиках був український борщ, а етикетки намалював і приклеїв космонавт-художник Олексій Архипович. Леонов говорив, що всякий раз, коли вони зустрічалися, то про спільні експерименти, які проводили в космосі, майже не згадували. А ось «Russian vodka» згадувалася завжди з реготом.

І все ж в «Пішачку” рік відкривався не дорослими змаганнями! За день до турнірів до нас в «Пішачок» завітало 24 малюка з дитячого садка «Казка». «Астронавти-космонавти» з інтересом роздивлялись дитячий клуб і послухали розповідь про тих, хто вже навчається – і грати в шахи, і записувати партії, і вигравати у дорослих, а головне – «програвати з користю». Борщу з тюбиків з етикетками «Russian vodka» маленькі жителі планети Земля не отримали, а «шоколадне золото» – медальки в обмін на оголошення свого ім’я отримали всі. І всі захотіли, як п’ятирічний Гліб Павлович (в шахи грає значить – вже дорослий), Кондратенко з групи «Колосок», вигравати шахові змагання.

Як вчити дітей мудрій грі – знаю. Мої учні – чемпіон Європи, гросмейстер, призери чемпіонатів країни, міжнародні майстри. Таких у Кіровоградській області нема. А ось як переконати батьків, що дітям треба починати з трьох-чотирьох років займатися не тільки танцями, фігурним катанням і гімнастикою, але і шахами? Коли діти підуть у школу, вони будуть вже «старенькі» і починати зміни в житті одночасно (школа і шахи) – не кожна дитина витримає! Раніше до мене приїжджали «астронавти» за 120 кілометрів з Бабаєва. Зараз приїжджають вчитися грати в шахи «астронавти» з Кривого Рогу та Кіровограда (дитина як і раніше своє місто називає Кіровоградом). А майбутнім чемпіонам «космонавтам» з далекої, в 20-ти хвилинах ходу, Долинської – далеко дуже! Та ще й безкоштовно! Хто ж з батьків поведе дитину?

Майстер ФІДЕ, голова Федерації з шахів і шашок Долинського району, Олег Чижиков

 13 – загальна кількість переглядів, з них 1 перегляд (и, ів) сьогодні