Головна » Прем'єр-Ліга » Голкіпер “Олександрії” потрапив до символічної збірної туру

PankivЦентральною і найбільш яскравою подією 14-го туру в першу чергу стала перемога “Шахтаря” над “Динамо”, більшість представників у символічній збірній з цього протистояння, але були на вихідних і інші цікаві матчі. “Карпати” обіграли “Олімпік”, “Ворскла” розібралася зі “Львовом”, а “Зоря” в Одесі розгромила знекровлений “Чорноморець”. Є гру кого розібрати докладніше.

ВОРОТАР

Юрій Паньків (ФК “Олександрія”).

До “Олександрії” зараз завищені вимоги, якщо вже команда утримує третє місце – необхідно відповідати. Стабільності же “містянам” не вистачає і єдиний гравець, який кожен матч проводить на дуже високому рівні – це Юрій Паньків. Домінували олександрійці в грі з чернігівцями, але пропускали небезпечні контратаки і їх нейтралізацією займався голкіпер, часто одноосібно.

ЗАХИСТ

Денис Фаворов (“Десна” Чернігів).

Номінально капітан чернігівців закривав правий край оборони, але в дійсності Денис був помітний на всіх можливих позиціях і особливо проявив себе в підіграванні партнерам. Фаворов віддав гольову передачу на Гітченка, розігрував багато небезпечних штрафних ударів і при виконанні своїх прямих обов’язках в обороні був дуже корисний.

Віталій Миколенко (“Динамо” Київ).

Через дискваліфікацію Кадара Олександр Хацкевич постав перед дилемою – довіритись Шабанову чи вперше в сезоні випустити в центрі 19-річного Миколенка в центрі захисту. Тренер зробив вибір на користь останнього і напевне не пожалів. Віталій, як для свого віку, грав спокійно на такій відповідальній позиції, не дозволяв супернику проникати в штрафний майданчик через його зону, а також продемонстрував неабияке вміння розпочинати атаки. Його передача на початку другого тайму, після якого Вербіч запоров вихід один на один, продемонстрував, що, можливо, в нашому футболі з’явився захисник з не гіршим першим пасом, ніж у Ракицького.

Олексій Ковтун (“Карпати” Львів).

Знеціненими виявилися майже всі численні потуги в атаках “Олімпіка” в матчі з “Карпатами”. Ковтун був одним з головних руйнівників комбінацій суперника, встигав блокувати удари і вступав в боротьбу за найвідчайдушніші м’ячі. За рахунок надійності і самовідданості Олексій забронював місце серед героїв минулого уїк-енду.

Павло Ребенок (“Ворскла” Полтава).

Мабуть, Ребенок вже заслужив репутацію головного трудяги Прем’єр-ліги. З таким гравцем і не дивно, що “Ворскла” може рівнозначно брати участь в трьох турнірах і домагатися переконливих перемог. Ніхто в полтавській команді в цьому сезоні не зіграв більше матчів ніж Ребенок і ніхто не приніс так багато користі – ФК “Львів” в цьому повністю переконався.

ПІВЗАХИСТ

Тарас Степаненко (“Шахтар” Донецьк).

В першу чергу за рахунок неймовірної кількості виграних підбирань і єдиноборств Степаненко має право називатися одним із героїв класичного дербі. Без контролю м’яча в середині поля, ні про яку перевагу, і, вже тим більше, про перемогу “Шахтаря” не могло і бути мови. Тарас залишив на полі всі сили і не зробив жодної помилки.

Микола Шапаренко (“Динамо” Київ).

“Біло-сині” вийшли на Класичне з трьома центральними півзахисниками – 25-річним Буяльським, 21-річним Шепелєвим, та 20 річним Шапаренком. Саме останній найбільше виділявся в складі “Динамо”. Микола грав центрального атакуючого хавбека, але це не заважало йому постійно пресингувати центрбеків “Шахтаря”, через що гірники втрачали можливість спокійно розпочинати свої атаки. Фактично усі атаки “Динамо” проходили через Шапаренка, який завжди був готовий різко змінити акценти. Зрештою, саме він відкрив рахунок, вдало підключившись в штрафний майданчик суперника під час подачі з флангу.

Тайсон (“Шахтар” Донецьк).

Вихід Тайсона в другому таймі дербі розглядався як відчайдушний крок Фонсеки, далеко не все виходило у “гірників” в атаках, довелося йти на ризик і випускати бразильця, який щойно відновився після травми. Ризик себе виправдав, Тайсон змінив малюнок гри, донеччани відчули себе набагато впевненіше, а перший гол “Шахтаря” цілком і повністю на совісті капітана. Жоден інший гравець не пішов би до кінця в моменті на 54-й хвилині, коли здавалося, що атака згасла, і не вичавив би з епізоду максимум.

Мар’ян Швед (“Карпати” Львів).

З фантастичним бажанням грати виходить в кожному наступному матчі на поле Швед, по-справжньому нестримний хавбек львів’ян і неймовірно корисний для своєї команди в плані креативу. Донеччани так і не знайшли протиотруту від дій Мар’яна, який знову відзначився забитим м’ячем, між іншим, вже сьомим в цьому чемпіонаті.

Артем Громов (“Зоря” Луганськ).

Майже всі атаки луганців розвивалися за участю Громова, Артем не гребував відходити назад і діяти з глибини, а потім мчав по флангу і роздавав хороші передачі. Кілька разів і сам він опинявся на ударних позиціях, але особливо хочеться відзначити взаємодію Громова з Михайличенком, саме цю парочку можна назвати головними творцями разгромної перемоги “Зорі”.

НАПАД

Юрій Коломоєць (“Ворскла” Полтава).

За великим рахунком, Коломоєць зробив два голи для полтавців, хоча перший раз м’яч потрапив в штангу (трохи не пощастило), але як Юрій вигриз цей м’яч. При цьому відзначимо, що подібних моментів було вдосталь і оборона львів’ян змучилася в дуелях з форвардом. У другому взятті воріт роль Коломійця більш очевидною, Якубу скористався його передачею. Міг ще двічі забивати Кулач, йому не пощастило скористатися пасами Юрія.


загрузка...
error: Копіювання заборонено!