Незважаючи на досить молодий вік, цей півзахисник вважається старожилом Інгульця. Грав з ними ще на аматорському рівні. Забивав за команду ще у Другій лізі, ось уже другий сезон поспіль бореться із суперниками у Першій. Бореться, треба зазначити, відчайдушно, не шкодуючи сил. По змозі ще й забиває та роздає передачі, як то було в матчі 27-го туру проти Колоса (4:0).
— Євгене, ви вже напевне чули, що саме ця поразка стала останньою краплею для Руслана Костишина – тренер ковалівців подав прохання про відставку?
— Так, читали…
— Уболівальники Інгульця, звісно, сподівалися на домашню перемогу, але й вони, напевно, здивувалися такому рахунку. А ви?
— Ми також не думали, що так виграємо. Наші зустрічі весь час закінчувалися 1:1 або 1:0, завжди були вперті матчі. А в цій грі ми використали всі моменти.
— Згадаймо ваш внесок у цю звитягу. Для розминки ви спочатку асистували Акименкові, коли він забивав другий гол.
— Там по грі Колос вибив м’яча вперед, Кучеренко скинув головою на Підбнебенного і той віддав мені. А тут якраз і Саша відкрився, тож я йому пасонув.
— До речі, особисто вас, та й команду в цілому, не дивує така результативність Акименка? 22 м’ячі – вже є, та він начебто й не збирається зупинятися.
— Він заслуговує те, що він забиває. Бо працює весь час — і перед, і на тренуванні, і після нього.
— На 82-й хвилині відзначилися й ви. Забиваєте нечасто, тож маєте добре пам’ятати всі голи.
— Балан забрав м’яч, передали його Січінаві, він пробіг і віддав передачу. Ми сміялися в команді, що він, мабуть, бив, а не віддавав, але я підхопив і між ніг воротарю пробив.
— Для вас всі голи пам’ятні. Ви їх комусь присвячуєте?
— Особливо й немає кому. Мабуть, мамі більше.
— Євгене, як вам суперництво за путівки до Прем’єр-ліги у цьому сезоні? Колос і Геліос дещо здали позиції, Десна ще чіпляється. Цікаво?
— Так, в цьому сезоні дуже цікаво. У першій шістці всі команди рівні, і цікавіше, аніж у минулому році. Команди можуть будь-де втратити очки.
Це мій другий сезон у Першій лізі, але цей чемпіонат сильніший. У минулому сезоні Маріуполь виділявся, а зараз команди однакові.
— Вас можна назвати ветераном Інгульця. У професіональних лігах ви пройшли весь шлях з низів, зараз за один крок від перехідних матчів за право потрапити в УПЛ. Вам подобається поступ вашої команди?
— Ми творимо історію, і хочеться бути в ній. Починаючи з області, аматори, Друга ліга, Перша. І треба ще вище підійматися.
— А що вам найбільше подобається у своїй команді? Що надихає, коли не хочеться, а ви все одно йдете на тренування?
— У нас всі однодумці, всі намагаються до однієї мети йти, всі на полі намагаються бути одним цілим. Зірок у нас немає, всі одного рівня і хочуть одного – вийти у Прем’єр-лігу в цьому сезоні.
9 – загальна кількість переглядів, з них 1 перегляд (и, ів) сьогодні